Нові надходження до колекції Художнього музею
Історія появи та розвитку музеїв сягає аж у сиву давнину. Прототипами перших європейських музеїв, спеціально створених для зберігання, вивчення та показу творів мистецтва, були античні «храми муз». Музей – (з лат. museum, від грецьк. mouseion – «той, що належить музам, храм муз»). Відома Пінакотека (сховище картин) Афінського акрополя (V ст. до н. е.) поклала початок розвитку музейної справи у суспільстві.
Художник, у яку б епоху він не жив, намагається втілити у своїх творах навколишній світ, передати своє ставлення до нього. Але кожний митець робить це по-своєму: на полотні, в камені, у книжковій ілюстрації. Так з’явилися основні види образотворчого мистецтва: живопис, скульптура і графіка. Твори мистецтва у реальному житті не завжди існують окремо, вони часто взаємодіють один з одним. Закономірно, що колекції художніх музеїв часто складаються із творів живопису, графіки та скульптури. Саме така видова різноманітність робіт і приваблює любителів образотворчого мистецтва, спонукає їх відвідати художні музеї.
Багато чинників впливали на самобутнє обличчя Миколаївського художнього музею – це і час його заснування, і принципи формування збірки, і особливість експозиційного показу, що часто залежала від будівель, де розташовувався музей..
Художній музей був відкритий у Миколаєві 6 червня 1914 року в колишньому приміщенні гауптвахти морського відомства. Ініціатором його створення виступили члени Товариства витончених мистецтв ім. В. В. Верещагіна, яке очолив пристрасний популяризатор мистецтва, художник, князь Микола Антонович Гедройц. Багато різноманітних подій і значимих, і буденних відбулося за його більш ніж столітню історію.
З самого початку заснування музей ім. В. В. Верещагіна відрізнявся від інших провінційних музеїв країни високою якістю експозиційного матеріалу, ця характерна риса залишилася притаманною музеєві упродовж усього його столітнього існування. Основу першої збірки музею становили 148 творів В. В. Верещагіна, переданих з колекції Російського музею імператора Олександра ІІІ. За рішенням Миколи ІІ було надано Імператорською Академією мистецтв картини видатних майстрів: І. К. Айвазовського, Б. П. Віллевальде, О. П. Боголюбова, В. Є. Маковського, Ф. О. Рубо та ін. Збірку поповнили і дари багатьох приватних осіб, здебільше жителів Миколаєва. Уже наприкінці 1914 року музейна збірка була досить чисельною, як для невеликого міста. У звіті Товариства витончених мистецтв за 1915 рік вказується, що вона налічувала більше 200 експонатів. Колекція музею невпинно збільшувалася за період 1915 – 1941 рр. Важко назвати точну кількість експонатів довоєнної колекції, адже архів музею був втрачений під час війни, а каталогу творів музейної збірки того часу не існувало. Спираючись на відомі факти досліджень, збірка музею могла налічувати у червні 1941 року від 850 до 1000 експонатів. У період Другої світової війни колекція музею була пограбована і на момент звільнення Миколаєва від загарбників становила всього лише близько 100 експонатів. В середині 1950-х років, нарешті, загальна кількість експонатів перевищила довоєнну збірку і сягнула 1000 творів. У 1984 році колекція Миколаївського художньому музею становила 5000 експонатів.
З 1986 року і понині музей розташовується у будівлі за адресою Велика Морська, 47. Значна площа музейної царини надала нові можливості експозиційного показу. В 7 разів, проти попереднього, збільшилася кількість експонатів, які знаходяться у постійній експозиції.
Останні десятиліття, на жаль, відсутня фінансова державна допомога у формуванні збірки музею. Колекція в основному поповнюється творами, що є дарунками приватних осіб та авторів. Зрідка музей купує нові роботи на кошти меценатів. І все-таки поповнення зібрання за період 1991 – 2005 рр. було досить значним, адже колекція музею збільшилася на 1720 експонатів і становила на кінець 2005 року 9995 одиниць зберігання. Колекція музею продовжує невпинно збільшуватися. На кінець 2007 року колекція вміщувала 10080 творів образотворчого мистецтва. А на початок 2011 року вона становила 11192 одиниці зберігання в т. ч. більше 2000 творів живопису, майже 300 – скульптури, більше 6000 – графіки, біля 1500 витворів декоративно-ужиткового мистецтва. Станом на листопад 2017 року колекція МОХМ ім. В. В. Верещагіна налічує більше 13000 експонатів.
Попри всі негаразди і складнощі сучасного періоду розвитку музейної справи України, період 2000 – 2017 рр. став часом активної збиральницької роботи Миколаївського обласного художнього музею ім. В. В. Верещагіна.
Виставка «Нові надходження», яка експонується у музеї (жовтень – листопад 2017) представляє кращі твори, що поповнили колекцію музею за останні десятиліття. Виставка присвячена 175-річчю від дня народження всесвітньо відомого художника В. В. Верещагіна, ім’я якого носить музей. ЇЇ експозиція представляє 75 експонатів (28 – живопису, 11 – графіки, 32 – декоративно-ужиткового мистецтва та 3 – скульптури). Переважна більшість цих робіт подаровані музейній збірці самими авторами, біля 20 робіт надійшли як дари членів мистецьких родин та приватних осіб.
За доброю сталою традицією експоненти музейних виставок дарують музею свої твори, після закінчення роботи виставок. Так, у червні 2013 року в музеї відбулася виставка робіт молодих талановитих художників, членів творчого об’єднання «Айванабугу». Майже всі вони пройшли схожий творчий шлях – закінчили Миколаївську філію Київського національного університету культури і мистецтв за фахом «Реставрація творів станкового і монументального живопису», потім більшість з них навчалась у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (М. А. Плєхов, С. М. Дон, О. Ф. Віштаченко, Т. Г. Шмаленко, Т. Н. Такиров). На рахунку молодих художників – участь у численних всеукраїнських і регіональних виставках та пленерах. Пошуки себе в мистецтві та пошуки нових художніх проявів сприяють формуванню у молодих митців власного світосприйняття та самовираження, знайденню вдалих колористичних і композиційних рішень, неповторної живописної манери. Багато що об’єдную айванабуговців, але все-таки у кожного з них – власний шлях, власні унікальні творчі можливості та неповторна манера письма.
Розкутістю та сміливістю мазка виділяються ліричні пейзажі айванабуговців: «Гора Хом’як» (2012) Д. В. Савелюка, «Домінікани» (2012) О. Ф. Віштаченка, «Фортеця» (2013) М. О. Плєхова, «Балаклава» (2012) С. М. Дон.
Привертає увагу оригінальний пейзаж молодого художника Тимура Нигімітуллайовича Такирова «Біля вірменської дзвіниці» (2013), створений у техніці корпусного письма, що наближаються до «живописного» барельєфу. Т. Н. Такиров народився 1982 року в м. Теміртау (Казахстан). Він випускник Миколаївського філіалу Київського національного університету культури і мистецтв; Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури. Художник-реставратор, викладач кафедри мистецьких дисциплін Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Сфера художніх інтересів митця доволі широка. Такиров також працює у класичному ікономалярстві.
До творчого об’єднання «Айванабугу» входять і художники М. А. Жарова та Т. Г. Шмаленко, чиї роботи представлені на виставці «Нові надходження».
«Автопортрет» М. А. Жарової сповнений глибини занурення в образ. Власне бачення світу та свого місця в ньому М. Жарова втілює засобами класичного живопису, про що свідчить і робота «Автопортрет». Марія Анатоліївна Жарова народилась 1987 року в м. Нитва Пермської області. У 1987 р. сім’я переїхала до України у м. Сніжне Донецької області. У 2009 р. закінчила Луганський державний інститут культури і мистецтв. У 2009 – 2010 рр. працювала над оформленням книг луганської дитячої письменниці Г.В. Репкіної. Мистецтво живопису та графіки вдало доповнюють одне одного та формують своєрідну творчу манеру художниці.
Особливим духовним змістом насичена робота Тараса Григоровича Шмаленка «Святість народжена з дитинства» (2013). Народився Т. Г. Шмаленко 1984 року в м. Миколаїв. Перші кроки у світ мистецтва він зробив під керівництвом батька – художника Григорія Шмаленка та його вчителя Романа Вайнштока. В арсеналі молодого художника – і сюрреалістичні композиції, і сакральний живопис, і роботи, написані в класичній манері. Т. Г. Шмаленко займається реставрацією творів живопису, опановуючи секрети старих майстрів і удосконалюючи власний досвід.
Чудові живописні пейзажі подарували музею відомі миколаївські митці: Л. Г. Ященко («Перед грозою», 2011), В. М. Меркулов («Останній бузок», 2013), Д. І. Артим («Вітрила юності», 2009), І. О. Мяло («На рейді» (2012), «Ранок у морпорту» (2012), «Ранок миколаївського порту» (2012), «Кінбурн. Солоне озеро» (2008), «Дорога в солончаки» (2008), «Кінбурн. Між небом, між морем» (2008)).
На жаль, відійшли у вічність талановиті миколаївські художники А. Д. Антонюк (1943 – 1913) та О. В. Маркитан (1959 – 2017).
Експозицію виставки «Нові надходження» прикрашають дві живописні роботи народного художника України Андрія Даниловича Антонюка «Золото осені» (кін. 1990-х – поч. 2000) та «Ой у полі, у полі» (2009), які подарував музею син художника Данило Андрійович Антонюк. Ці роботи виконані у властивій автору манері. Живопис А. Д. Антонюка – «складна іконографічна манера, ніби «житія» реальних людей» уже в 1970 – 1980 рр. зацікавив публіку і критиків, викликавши неоднозначну реакцію. Миколаївському художнику вдалося створити неповторний і, безумовно, пізнаваний нині художній стиль. Мистецтвознавець В. Підгора назвав цей стиль «символіко-реалістичним українським (арійський) міфологізмом», який сформувався до середини 1980-х рр., вказавши, що для творів Антонюка характерні риси наївного народного мистецтва, символіка експресіонізму, естетика модерну.
Творчість Олексія Віталійовича Маркитана – яскраве та оригінальне явище в сучасному українському живописі. Становлення його як художника відбувалося під впливом мистецтва Відродження, романтизму, українського бароко. Він віднайшов свій неповторний стиль завдяки таланту та невтомним новаторським пошукам. Олексій Маркитан яскравий прибічник постмодернізму. Зрідка художник виконував роботи в реалістичному дусі. Глибоко реалістичний анімалістичний образ, створений О. В. Маркитаном на полотні «Телиця» (2012), вражає несподівано виразним однооким поглядом тварини. Ця робота – дарунок автора музею.
В експозиції виставки представлено декілька робіт одеських майстрів. Художниця С. Г. Крижевська подарувала музею одну із своїх вдалих живописних робіт, де оспівує вічну тему – материнство. Для картини «Материнство» (2012) притаманні ліризм, емоційна щирість і душевна теплота, якими пройнятий образ героїні твору – молодої жінки, що чекає дитину. Статичний образ майбутньої матері, зображено на фоні чудового плодоносного саду, де пашіють соком та зрілістю численні фрукти. Художниця підкреслює єдність життєдайної сили природи і людини. Оригінальним є колористичне вирішення твору побудоване на контрасті кольорів: образ жінки виділений світлою майже монохромною барвою на фоні яскравого багатоколірного зображення різноманітних плодів. Картина вцілому тяжіє до декоративного живопису, проте сам образ жінки м’яко виписаний пастельною гамою.
Коли відбуваються важливі для країни події художники не стоять осторонь, а у своїх творах відображують рухливу пульсацію життя «на Вкраїні милій», в її серці – Майдані. 21 листопада 2013 р. уряд України вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію Україна – ЄС (підписання мало відбутися 28 –29 листопада 2013 р. на самміті Східного партнерства у Вільнюсі). Пізно ввечері на знак протесту проти такого рішення уряду на Майдані Незалежності в Києві почали збиратися люди. Спонтанний народний протест розвинувся в добре організовану національну революцію, яка в кінцевому рахунку, зосередилася у столиці. Революцію було названо Євромайдан, але цей термін передавав її суть тільки до ночі з 30 листопада на 1 грудня, коли за наказом українського режиму протестувальників розганяв спеціальний поліцейський підрозділ «Беркут». З цієї ночі Європротест перетворився на Єврореволюцію – боротьбу за людську та національну гідність громадян України. Саме цьому історичному моменту присвятив миколаївський художник В. М. Пустильника картину «Ніч на 30 листопада 2013 року».
Позиція члена Спілки дизайнерів України та творчого об’єднання «Прибужжя», миколаївського художника В. М. Пустильника, як свідомого громадянина України, проявляється і в його активних діях на Миколаївському Майдані, і в організації мистецьких акцій, і в викривально-критичному спрямуванні його творчості. Для значної кількості його робіт характерними рисами є сатиричне відтворення реалій та персон, багато творів носить яскраво виражений політичний характер. У Пустильника є кіч, поп-арт, примітив. Робота В. М. Пустильника «Ніч на 30 листопада 2013 року» (2014) – це явна алегорія. В образі лютого кабана, що жере квіти, художник показав агресивні дії влади спрямовані проти народу. Феномен українського народного і професійного мистецтва періоду Революції гідності ще буде вивчатися мистецтвознавцями упродовж багатьох років, адже український живопис у всі часи був дзеркалом реальності, її відображенням, її пам’яттю. Відгуком музейників на революційні події в Україні через призму сучасного мистецтва стала виставка «Майдан 2014 очима художників» (2015), що відбулася у МОХМ ім. В. В. Верещагіна. Погляд художників на ці події був неоднозначний, але цікавий. Експоненти цієї виставки подарували музею свої твори, що відтворили події, що ввійшли в історію України як Революція гідності. Серед дарів і робота В. М. Пустильника «Ніч на 30 листопада 2013 року».
Приємно відзначати, що деякі миколаївські митці спеціально пишуть роботи, щоб потім подарувати їх музею. Так вчинив член творчого об'єднання «Прибужжя» та «Спілки майстрів народної творчості України» Олександр Михайлович Катілов, який у 2014 році написав картину «Осінь у Миколаєві. Музей В. В. Верещагіна». На полотні реалістично відтворено величну будівлю Художнього музею (вул. Велика Морська, 47). 28 березня 2014 року художник подарував її музею. Цю роботу він створював як подарунок, присвячений його 100-річному ювілею.
Твори Олександра Михайловича Катілова, присвячені Художньому музею ім. В. В. Верещагіна, не випадкові у творчій спадщині художника. З 1965 року, після переїзду до Миколаєва з Сибіру, художник закохався в старовинну, своєрідну архітектуру південного міста. На початку 1990-х років художник розпочав серію пейзажів – «Визначні архітектурні пам'ятки Миколаєва», – яку він продовжує і донині. Як дарунки автора в колекції музею зберігаються ще декілька робіт присвячених художньому музею – «Музей ім. В. В. Верещагіна (2005) та «Колишній музей ім. В. В. Верещагіна (2005).
О. М. Катілов подарував музею декілька скульптур та предметів декоративно-ужиткового мистецтва. На виставці «Нові надходження» експонуються його оригінальні скульптури малих форм із дерева – «Починаючий нудист», «Дяк», «Віддай гроші», «Починаюча нудистка», – виконані у 1997 р.
На особливу увагу заслуговує, дарунок Катілова – скульптура під назвою «За самостійність, щастя, добробут», яка сповнена патріотичним національним духом. Вона виконана майстром у 2004 р. із дерева (тополя) у стилі селянського різьблення, що рідко притаманний сучасними скульпторами. Експресивна скульптурна група складається із трьох козаків різного віку, які напружено тримають у руках зброю та прапори. Ідея твору: українське козацтво – символ непереможного духу та волі українського народу.
В експозиції виставки представлена довершена робота одного з найкращих миколаївських майстрів дерев’яної скульптури Є. П. Зайцева (1940 – 2001) «Коваль».
Миколаївський скульптор, талановитий педагог О. І. Байбародін подарував музею скульптуру «Осінь» (дерево), авторства О. О. Здіховського (1914 – 1979), відомого українського скульптора.
За рахунок дарів регулярно поповнюється колекція музею і предметами декоративно-ужиткового мистецтва (ДУМ). На виставці «Нові надходження» експонуються роботи майстрів ДУМ Т. І. Улянкіної, М. П. Пахомової та ін.
Улянкіна виготовляє писанки у традиційній техніці із застосуванням бджолиного воску та анілінових барвників. На поверхню пташиного яйця за допомогою «писачка», заповненого розплавленим воском наносяться глибоко символічні узори. Автор оригінально експонує свої писанки створюючи різні панно, букети та ін. Мисткиня наша землячка і сучасниця. Тетяна Іванівна Улянкіна народилася 1962 р. в м. Миколаєві. 1985 закінчила Миколаївський кораблебудівний інститут, працювала інженером-конструктором. Народними ремеслами займається з 1990. 1992 р. закінчила з відзнакою школу народної майстерності при Миколаївському осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України за фахом «Народний декоративний розпис та писанкарство». Згодом почала самостійно опановувати олійний живопис. З 1993 р. – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Вона учасниця багатьох міських, обласних та всеукраїнських виставок.
У 2000 р. у МОХМ ім. В. В. Верещагіна відбулася персональна виставка писанок Т. І. Улянкіної, після закінчення якої мисткиня подарувала музеєві ряд творів: панно «Карпати», композицію «Волошки у житі» та ін. На виставці представлено дарунок мисткині декоративне панно «Сварга» (2011).
Дарунок Марії Петрівни Пахомової – оригінальний твір «Янгол-охоронець» (у пам'ять про перший поцілунок), – виготовлений майстринею із шамоту, глини та металу. Майстриня ДУМ М. П. Пахомова (Малкова) народилася у Волгограді у сім’ї скульпторів. Закінчила Одеське театральне художньо-технічне училище, а пізніше – Миколаївський філіал КНУКМ (кафедра образотворчого декоративно-ужиткового мистецтва). З 1992 р. – член Національної спілки художників України. Напрямки творчої роботи Пахомової – ткацтво, кераміка, м’які та керамічні ляльки. Зі своїми витворами мисткиня неодноразово брала участь у різноманітних виставках. Деякий час М.П. Пахомова успішно поєднувала творчу та педагогічну діяльність. Керамічні витвори Пахомової відзначаються одночасно і самобутністю, і збереженням тисячолітніх традицій кераміки трипільської культури.
На виставці «Нові надходження» експонується більше десятка чудових графічних творів, що поповнили колекцію музею останнім часом.
Виділяється своєрідною манерою та ретельністю виконання, подарована автором, графічна робота «Лісовий струмок» (2009) І. Є. Калініна. Твір демонструє відмінне володіння автором технікою туші. Персональна виставка робіт цього художника-графіка відбулася в музеї у 2013 році. Цього ж року графічний аркуш Калініна «Лісовий струмок» надійшов до збірки музею як дар автора.
Прикрашає комплекс графічних робіт виставки «Нові надходження» майстерно виконана літографія Івана Яковича Булавицького «Настрій» (1986). Натхненно створений автором образ жінки, передає багатство ліричних почуттів героїні. 2015 року робота була піднесена художником Булавицьким у дар музею.
2016 року музей прийняв цінний дарунок від миколаївського художника Геннадій Михайловича Плужника – пастель «Миколаїв. Аляуди». У написаній 2007 року графічній роботі, автором реалістично відтворено краєвид, що добре відомий миколаївцям. Художник вміло послуговується художніми засобами виразності. Чітка панорамна композиція та гармоній природний колорит зелено-вохристої гами робить пастель емоційно і художньо виразною.
Заслуговує на велику подяку щедрий дарунок О. В. Латковського (м. Миколаїв) – шість чудових графічних робіт Віталія Анатолійовича Шведула (1967 – 2015), виконаних у різних техніках: «Автопортрет» (італійський олівець), «Вулиця» та «Капличка» (гризайль), «Натурник» та «Ісакіївський собор. Санкт-Петербург» (олівець), «Чоловічий портрет» (акварель, вугілля). Всі роботи були подаровані музею у 2017 р.
Серед експонатів виставки «Нові надходження» роботи відомих українських майстрів К. Ф. Таішева, Т. А. Базилевської-Барташевич, В. П. Приходька, М. М. Прокопенко та інших.
Миколаївський обласний художній музей ім. В. В. Верещагіна дбайливо зберігає експонати своєї багатотисячної колекції. Музей веде велику науково-дослідницьку роботу по науковій каталогізації збірки. Вийшли друком чотири випуски повного каталогу «Миколаївський обласний художній музей ім. В. В. Верещагіна».
Музей намагається знайомити глядачів з новими експонатами музею через тематичні програми у музеї, телевізійні проекти та інші заходи. В експозиції виставки під назвою «Нові надходження» (2017) представлено біля 80-ти творів образотворчого мистецтва, що надійшли до колекції музею упродовж останніх десятиліть.
Лідія Одегова, завідувач
науково-методичного відділу МОХМ ім. В. В. Верещагіна.
