Алжирські жінки

У 2008 році в Луврі в одному залі зібрали всіх знаменитих "Алжирських жінок" в образотворчому мистецтві. Лише одна картина на цій виставці належала Делакруа, а весь решта гарему належала Пабло Пікассо. Протягом двох років Пікассо створив 15 варіацій цього мотиву та десятки ескізів і начерків. В одному з інтерв'ю він сказав: "Якби Делакруа побачив мої роботи, я б йому сказав ось що: ви писали, маючи на увазі Рубенса, але зробили як Делакруа. А я писав, маючи на увазі вас, але теж зробив щось своє".

Коли корабель французької дипломатичної місії, у складі якої був і Делакруа, відпливав до Марокко, у художника вже виразно сформувався свій погляд на мистецтво. Але досі за частиною кольору і контрастних поєднань краще за Рубенса він нічого не зустрічав і не визнавав. А в Марокко й Алжирі він побачив усі ці кольори й рефлекси наживо, побачив насичене світло й прозорі тіні, побачив сліпучий, розкішний, величний Схід, про який фантазував у "Смерті Сарданапала". У житті Делакруа, не особливо багатому на доленосні події, поїздка на Схід виявилася не тільки мальовничим, а й філософським прозрінням.

Порівняно з динамічними і навіть надривними композиціями попередніх полотен Делакруа, "Алжирські жінки" - сам спокій і млість. Начебто час у цьому вимірі рухається повільно або рахунок йому ніхто просто не веде. Тут немає ні сюжету, ні дії, ні історії, ні символу. Чистий живопис.

Залишаючи Марокко і прибуваючи в Алжир, Делакруа сумував тільки про одне: що не зміг ближче побачити місцевих жінок. Виявилося, що в Алжирі все трохи простіше. Колишній капітан алжирського флоту провів Ежена прямо до свого гарему - милуйся.

У низькій, задушливій, пропахлій солодким кальянним димом і чаєм кімнаті напівлежали три жінки. Вони проводили тут цілі дні, вони були частиною цієї кімнати. Що встигав - замальовував аквареллю, інколи акварелі не вистачало і він робив позначки в блокноті: "ніжно-блакитний, зелений, золотисто-жовтий" - це про хустку, "бузково-фіолетові рукави, бузково-фіолетове на плечах, на грудях смуги фіолетові, ніжні" - це про сорочку.

"Алжирські жінки" - алогічний, незрозумілий, чарівний магніт. Вільну копію з неї робив Огюст Ренуар (тільки за цією копією сучасники і можуть судити зараз про справжню яскравість фарб у Делакруа, бо його картина збереглася погано і потемніла*), а потім написав за її мотивами свою "Одаліску". Для Синьяка ця картина стала одкровенням "оптичного змішування найбільш віддалених компонентів". Про Пікассо все і так зрозуміло - 15 картин, еротичних і прямолінійних, що повторюють основні лінії композиції першоджерела, одна з яких стала найдорожчою картиною у світі і пішла з молотка за 180 млн. доларів.

Через багато років Делакруа напише про свої східні канікули: "Я жив там у двадцять разів інтенсивніше, ніж у Парижі".

Автор: Анна Сідельникова

* ОНОВЛЕННЯ: У січні 2022 року Лувр представив відреставрованих "Алжирських жінок": справжні фарби Делакруа звільнені від шару пожовклого і потемнілого лаку. Який вигляд картина мала до реставрації - дивіться на слайді 2.