Хресний хід у Курській губернії

"Хресний хід у Курській губернії" називали енциклопедією російського життя. Рєпін не поміщався в рамках побутописання, і в цій картині ця його особливість, мабуть, виражена більше, ніж де-небудь ще. Здається, вся Росія як вона є крокує тут під іконами. Привід для написання картини був цілком реальний - Курська губернія славилася своїми пишними хресними ходами, і Рєпін спеціально приїжджав туди, щоб робити ескізи. Але вийшло, як нерідко у нього бувало, куди більше, ніж було заплановано.

Чуковський у спогадах про художника назвав цю картину стереоскопічною. Вона здається навіть не картиною, а кадром з фільму, причому зовсім не зупиненим, кадром у русі. З глибини картини на нас рухається різноголосий людський потік. Персонажі збиті в натовп, але водночас, якщо навести фокус зору на кожного з них, ми виявимо, що цей натовп, що злився, здавалося б, у єдину масу, складається з дуже різних індивідуалізованих персонажів, кожен з яких являє собою певний типаж - це Чуковський і назвав стереоефектом.

Людський потік рухається розпеченою дорогою, здіймаючи пил. Попереду ми бачимо півчих, які несуть прикрашену стрічками будку з позолоченим куполом, у ній запалені свічки. За півчими - простолюдин, який сильно вигнувся вперед, немов заздалегідь рятуючись від удару батогом, - йому вдалося підібратися ближче до "дива". Дві богомолки несуть ікони, а потім - і куркулі, чиновники, і міщани, і селяни, і поліцейські - цілий калейдоскоп. По центру процесії простує вищий стан. Видно купців та їхніх дітей із книжками, за ними товстий рудий священик у парадній рясі. Він розмахує кадилом і явно задоволений тим, що відбувається. За ним звертає на себе увагу бариня, вбрана в пух і прах і з виразом удаваного благочестя на обличчі. Біля неї - ціла низка представників знаті.

"Вищих" від "нижчих" відокремлюють кінні урядники, праворуч один із них замахнувся, щоб полоснути нагайкою когось, хто підібрався надто близько до панів. Ліворуч - натовп жебраків, саме вони ревно чекають милості й дива від ікон, саме їм "до дива" близько не підібратися. У згорблених постатях богомолок (нижчі верстви художник теж аж ніяк не ідеалізує) - тупа покірність, поєднання приреченості й наївної віри в диво. Уперед вирвався горбань - цей персонаж був дуже цікавий для художника, збереглося безліч ескізів і начерків його (1, 2, 3). Причому спочатку обличчя його виражало муку, в остаточному ж варіанті залишилися нестримність, ревна віра в диво, спрямованість.

Епічне полотно Рєпіна порівнювали з творами Толстого - тільки їм двом вдавалося висловити так повно, жваво і детально те, що іменується нудними словами "народні типажі". До речі, Рєпін і Толстой були дружні, Рєпін із другою дружиною часто гостював у Ясній Поляні.

Пейзаж тут теж не випадковий. Процесія рухається повз свіжозрубані пні, і це теж елемент викривального спрямування картини. Рєпін згадував: "Експлуататори краю вирубали мої улюблені ліси".

Звертає на себе увагу вправний колорит картини - дорога, що пашить жаром, яскраве, безхмарне небо, позолочені образи, купол, риза священика, строкате людське море.

Хресний хід - не нововведення в російському живописі. З попередніх робіт Рєпіна згадується "Сільський хресний хід на Великдень" Василя Перова. Але до такого всеосяжного масштабу "Хід" Перова не дотягує, він більш конкретний і менш всеохоплюючий.

Картина була показана на 11-й пересувній виставці і викликала безліч суперечок. Прогресивно налаштована громадськість прийшла в захват, реакційна критика дорікала художнику в тому, що він занадто захопився викриттям. Павло Третьяков полотно купив, однак поскаржився художнику на те, що на ній жодного приємного обличчя! Широко відома відповідь Рєпіна: "Подивіться на будь-який натовп і скажіть: чи багато в ньому приємних облич?"

Автор: Альона Есаулова