Закінчила живописне відділення Красноярського художнього училища ім. В.І. Сурикова, Факультет психології Красноярського педагогічного університету ім. В.П. Астаф'єва, Творчу майстерню живопису Російської академії мистецтв під керівництвом академіка А.П. Левітіна. Член Спілки художників Росії.
Нагороджена золотою медаллю за серію робіт на Біблійні сюжети, дипломами Спілки художників Росії за внесок в образотворче мистецтво Росії, стипендіатка Міністерства культури в галузі образотворчого мистецтва, лауреатка премії ім. В.І. Сурикова. В.І. Сурикова. Учасник всеросійських і міжнародних виставок. Переможець конкурсів живопису і графіки в Росії та за кордоном. Роботи зберігаються в музейних і приватних колекціях Росії, США, Німеччини, Польщі, Кореї, Японії, Китаю, Швеції, Італії, Ізраїлю, Філіппін, Тайваню, Казахстану.
Марина Москалюк
"Колір і музика стародавнього слова".
Псалтир, Книга псалмів Давида, Книга хвалянь, напевно, одна з найпопулярніших книжок Священного писання, що притягує і давньою незбагненною таємницею, і напрочуд сучасною життєвістю. У релігійному бутті іудеїв і християн Псалми відігравали й відіграють виняткову роль, але нам не до снаги розкрити глибину їхньої сакральної та богослужбової сутності... І все-таки про Псалми говорити хочеться знову і знову. Вражає затребуваність древніх священних текстів світською культурою. 150 псалмів - "славослів'їв" Господу, які спочатку виконували під акомпанемент музичного інструменту psalterion (звідси їхня російська назва Псалтир) - перекладають, коментують, перекладають учені та великі поети. Тільки в Росії серед багатьох і багатьох можна назвати імена Симеона Полоцького, Михайла Ломоносова, Олександра Пушкіна, одне з найяскравіших сучасних перекладань - тексти Сергія Аверінцева. Псалми співають монастирські та світські хори, професійні композитори створюють на їхній основі ораторії та симфонічні поеми, нерідко цитують рядки псалмів рок-музиканти. Образність, яскравість, духовна скарбниця Псалтиря - невичерпне джерело натхнення і для митців, які прагнуть у фарбах втілити стани душі та рухи думки. Але кожна нова інтерпретація у мене як читача, слухача, глядача, викликає настороженість і тривогу: за всієї популярності тексти Давида священні, чи не буде чергова спроба поверхневою, випадковою, легковажною?
Дотикаючись до Псалтиря, розумієш, що тексти псалмів метафоричні й символічні, але як візуалізувати, знайти зоровий еквівалент поетичній метафорі, поетичному символу? Грішник - прах, зметений вітром з лиця землі, але праведник "буде як дерево, посаджене при потоках вод, що приносить плід свій у свій час, і лист якого не в'яне",- заявляє у своєму першому вірші псалмоспівець. Скільки разів потім у світовій культурі за минулі після написання Давидових псалмів століття людину порівнювали з деревом? За Юнгом виник практично архетипний рівень образності. Дерево як символ зростання і розвитку, символ вкоріненості та міцності, дерево як символ життя і принесення доброго (або порожнього) плоду... Дерево - зрозумілий візуальний образ, але для художника-живописця символічним є не стільки зображення саме по собі, скільки символічний колір. У християнській символіці особливе місце посідає білий колір. Він не просто один із багатьох інших кольорів, він є символом Божественного нетварного світла, що переливається всіма кольорами веселки, немовби містить у собі всі ці кольори...
І ось на одній з наших красноярських виставок у відділенні Академії мистецтв Рум'яна Внукова, авторка, яку давно знаю і за творчістю якої спостерігаю зі щирим інтересом, представляє серію "Псалми" з одинадцяти доволі великих за розміром аркушів (72 × 62 см), виконаних пастеллю. У аркуші до Псалма 1 "Блажен праведник" ми бачимо, як біле, струнке, іскристе в тонких переливах кольору дерево підносить догори гнучкі гілки з плодами-квітами, і у своїй дивовижній образності утихомирює, наповнює душу чистотою. Світло, колір, дерево-архетип зливаються в єдиний образ душі праведника, мова стародавніх слів знаходить символічну візуалізацію, текст переходить у нові зорові категорії сприйняття, переживання, осягнення.
Мальовниче перекладення стародавніх псалмів у пастелях Внукової розбудило душу, змусило багато про що роздумувати. Пригадується дивовижне відчуття: у напівпорожніх до відкриття експозиції залах наче виник із небуття голос невідомого восьмиструнного інструмента Давида! Душа наповнилася звуками, то трепетними, ледве чутними, то ясними і прозорими, то боязко запитуючими, то такими, що сміливо злітають у небо, рідко тихими й спокійними, частіше сумними, ледь не трагічними. З подивом відкрила для себе, що, звертаючись у хвилини розчарувань і в моменти радості до цих текстів, я практично забула, що від початку їх співали, вони ритмічно перепліталися з брязканням дзвінких Давидових струн. Саме живопис, колір відродили для мене музикальність стародавнього слова. Представлене Рум'яною Внуковою на суд глядачів мальовничо-пластичне втілення духовних гімнів змусило відчути, що джерело мови справжньої поезії, музики, живопису у своїй потаємній глибині, у своїй споконвічності єдине.
Натхненність аркушів художниці, що візуалізують стародавні тексти, народжувалася в живій вібрації складних тонів, у спалахах і згасаннях кольору, в м'яких мерехтіннях і контрастних зіставленнях оксамитових фактур особливого живописного матеріалу - пастелі. Тональні гами, які використовує художниця, розширюють межі нашого реального зору до зору духовного, перекидають міст від зовнішнього до внутрішньої пульсації твору. Уся серія будується на складних колірних поєднаннях, що втілюють глибину роздумів про світ, про сенс життя, про красу і гармонію.
Окремо хочеться сказати про ритм. Поетична ритміка Книги псалмів Давида будується на повторах і паралелях, ритм логічно закладений у внутрішню структуру всякого висловлювання в Біблійному тексті. Але зовсім інший за своєю художньою суттю ритм - ритм живописного тексту, знайдений Рум'яною Внуковою, переконує і підкорює глядача. То гнучкий, плавний, як мелодія скрипки, що оперізує силуети подовжених фігур і фіксує межі колірних плям, то чіткий, що складається з ліній і штрихів, що повторюються і немов би вивіряє структуру кожної з композицій. Колірний і лінійний ритм у серії "Псалмів", з одного боку, абсолютно точно задає емоційний тон кожного окремого аркуша, неповторно-індивідуально вибудовується художницею для кожної композиції, але, з іншого боку, саме ритм об'єднує всі аркуші єдиним подихом у стилістично єдине ціле.
Початкова протилежність світла і темряви заповнює все людське буття. У аркуші до 26 Псалма, що починається текстом "Господь - світло моє і порятунок мій: кого мені боятися?", темрява розривається потоком світла, за цим світлом явно відчувається Творець, у цьому світлі спокійно і радісно. Але поруч, зовсім поруч - темрява. У світовідчутті Рум'яни темрява не втілює зло безпосередньо, скоріше, таємничі спалахи кольору на глибокому темному тлі бічних смуг викликають асоціації нічного неба, що здавна вражає і надихає людей. І все-таки мерехтливі фігурки людей (душі людей?) у цій величній космічній темряві ночі шукають, шукають і жадають світла.
У мальовничому прочитанні 41 Псалма "Що сумуєш, душе моя?" червоний потік кольору, що втілює страждання ("Сльози мої були для мене хлібом вдень і вночі"), зливається із синім потоком, який несе відчуття небесного, спраги до високого ("Як лань прагне до потоків води, так прагне душа моя до Тебе, Боже!"). І зі злиття двох потоків червоного й синього, з'єднання страждання й надії, кінця й початку народжується складний фіолетовий, що мерехтить і переливається по всьому аркушу.
Ще активніше червоний колір вибудовує драматично-напружене емоційне поле аркуша, що втілює скорботні рядки 65 Псалма "Ти випробував нас, Боже, переплавив нас, як переплавляють срібло". Так, на земному шляху і горе, і страждання, і навряд чи кому вдалося земних скорбот уникнути. Але виблискують білі штрихи й лінії, що перетворюються на священні потоки світла. "Благословенний Бог, Який не відкинув молитви моєї і не відвернув від мене милості Своєї!" повторює слідом за псалмоспівцем не лише душа художниці, а й народи, сини людські, адже аркуш "Ти випробував нас" найбагатофігурніший, хоровий.
Сенс кожного аркуша можна намагатися прочитати знову і знову. Рум'яна Внукова не ставить завдань ілюстрування поетичних текстів. Як каже про це вона сама: "Псалми ще важче описувати, ніж власні душевні стани, але читаючи їх, розумієш, що це - твої слова". Псалми нею духовно переосмислюються і втілюються в новій мальовничо-музичній образності, через яку розкривається весь спектр надскладних людських переживань: зосередженість і високий смуток, розчарування й надія, подяка й похвала, здивування й натхнення, довіра й пошана...
Сучасна людина занурена в буденність як ніколи раніше. У потоці недоробленого, недодуманого, недописаного раптом виникає потреба зупинитися і зрозуміти, якими ритмами і категоріями ми живемо, відчуваємо, мислимо? Як за метушнею і поспіхом не розгубити і не виплеснути головне, як поєднати вчорашнє, сьогоднішнє, майбутнє? І так потрібно в такі моменти, щоб звучали стародавні струни і вірші Давида, і так хочеться, щоб частіше траплялися мальовничі просвітлення, подібні до тих, що подарувала нам Рум'яна Внукова.
P. S. Перша персональна виставка Рум'яни Внукової відбулася в Красноярську 1991 року, коли живописцю-початківцю було лише двадцять років. Зараз список виставок персональних, групових, місцевих, всеросійських і міжнародних цілком значний. Внукова - визнаний майстер. Але з якою теплотою і повагою Рум'яна говорить про своїх вчителів: про улюбленого з дитинства педагога, Аллу Миколаївну Орлову, про чудових педагогів Красноярського художнього училища ім. В.І.Сурикова Валер'яна Олексійовича Сергіна і Володимира Олексійовича Бєлоусова. І, нарешті, остання сходинка - майстерня живопису відділення "Урал, Сибір і Далекий Схід" Російської академії мистецтв у Красноярську, де Рум'яну опікував і наставляв академік Анатолій Павлович Левітін. Хто знайомий із красноярським мистецьким життям, одразу зрозуміє, чому Рум'яна Анатоліївна так трепетно ставиться до своїх учителів. І Орлова, і Сергін, і Бєлоусов, і Левітін - яскраві особистості, справжні подвижники на мистецькій стезі. За всієї витонченої емоційності Рум'яна - духовно сильна людина, і її звернення до біблійних тем - повне тому підтвердження. Серії "Псалми", "Притчі", "Часослов" створюються художницею роками, вони не завершуються із закінченням того чи іншого аркуша, світова скарбниця духовного досвіду допомагає жити й творити, дає точки опори в пошуках Істини.
Ірина Язикова
У творчості Рум'яни Внукової особливе місце посідає Біблія. Звернення до біблійних тем - це не данина моді, а глибокий інтерес до духовних підвалин світу і людини. Серії "Псалми", "Притчі", "Часослов" створюються художницею роками, вони не завершуються із закінченням того чи іншого аркуша, бо Книгу книг можна читати все життя, нескінченно черпаючи з її скарбниці мудрість і красу.
Часто в роботах Рум'яни Внукової виникає образ дерева. Це й образ праведника з першого псалма, який "буде, як дерево, посаджене при потоках вод, що приносить плід свій у свій час, і лист якого не в'яне". Це й древо добра й зла з райського саду, яке послужило спокусою для прабатьків. Це і дерево, яке виростає з малого гірчичного зерна і стає настільки великим, що і птахи можуть вити гнізда в ньому. Це і древо життя, і символ самого життя, вкоріненого в землі, що простягає гілки до неба. При цьому кожне дерево Рум'яна наділяє особливою характеристикою за допомогою звучання кольору і пластики ліній.
Особливо цікавими є образи псалмів. Уважно заглиблюючись у текст псалма, художниця створює його мальовничий образ, але при цьому не прагне зробити ілюстрацію, а дає ніби емоційно-кольоровий акомпанемент, під який слова псалмоспівця звучать як під звуки музичного інструмента. Різноманітна колірна палітра та неординарність образів свідчить про те, що душа художниці відкрита світові й навіть готова йти за межі видимого й матеріального, вона, як еолова арфа, чуйно відгукується на рухи Духа. Кожен псалом наче маленька симфонія, наче дзеркало, в якому віддзеркалюється душа, що вміщує весь світ. Уважно вникаючи в текст псалма, Рум'яна Внукова створює його мальовничий образ, але водночас не прагне зробити ілюстрацію, вона дає нібито емоційно-художній відгук, свого роду акомпанемент, під який слова псалмоспівця звучать, як під звуки музичного інструмента.
Рум'яна Внукова в основному пише пастеллю. Цей матеріал тонкий, крихкий, вимагає великої делікатності. Водночас пастель дає можливість відобразити такі відтінки та поєднання кольору, які в іншому матеріалі були б неможливими. Яскраву декоративність пастелі Рум'яна вміє поєднати зі світловою вібрацією, створюючи особливе просторове середовище, в якому існують її образи. А через мерехтливий ритм колірних плям і химерних ліній вона передає не тільки красу образу, але, здається, і його звучання.
Читати далі